Чи знаєте ви, хто такі фасилітатори? Звучить, наче якийсь спецагент чи супергерой, чи не так?) І такого супермена ми маємо в команді Академії патрульної поліції! Це старший викладач циклу професійної підготовки Євген Фіщук. Він – перший фасилітатор в системі МВС України.

З Євгеном і його досвідом вже знайомі освітяни, які брали участь у нашому воркшопі з проблемно-орієнтованого навчання. Тепер пропонуємо познайомитися й вам. Переконані, ви теж захочете мати такого викладача. Він розкаже про важливість PBL, навички фасилітації та фідбек від слухачів. Тож, слово Євгенові Фіщуку.

Хто такі фасилітатори

Я би сказав, що фасилітатор - це наступний рівень викладача. Це викладач, який має навчати практиці. Фасилітатор – це той, хто має якнайкраще підготувати слухача до його майбутньої професії з максимально практичними навичками. Тобто, не просто пояснити, а дати можливість розібратися й потому застосувати. Фасилітатор має дати можливість слухачеві самому дійти висновку, для чого це і як цим користуватися, направити його на це.

Шлях до фасилітації

Фасилітатор – це, в першу чергу, професіонал, який не просто знає підручник, а який розуміє саму основу роботи. Тому що не працюючи «на лінії» (якщо ми говоримо зараз про наш фах), не працюючи в патрульній поліції, бути фасилітатором неможливо. Наприклад, я 4 роки працював в одному з дуже «колоритних» районів нашого міста – Троєщині. І там реально потрібно було застосовувати всі можливості, всі знання, які має поліцейський отримати і вміти ними користуватися для того, щоб ефективно працювати. Я вважаю, що моя робота на лінії була ефективною. Тому що я мав повагу серед свого керівництва. Якщо десь потрібно було показати обличчя підрозділу – мій екіпаж, в якому я працював, був представником нашого підрозділу. І фасилітатор – це, в першу чергу, професіонал, який розуміє, що і як треба робити. Далі, коли я прийшов викладати в Академію, я відкрив для себе дуже багато нюансів в законах, наказах, розпорядженнях, в які до цього часу я не вникав. І я все це вчив, все це читав, всім цікавився. Тому я зрозумів, наскільки я виріс в плані законодавчої підготовки. Плюс я навчався в Академії МВС і там здобув певні знання. І, лише отримавши ці всі знання, навички, вміння, я зміг стати тим фасилітатором, яким я був для слухачів. Менше з тим, я не вважаю, що я був ідеальним фасилітатором. Я тільки став на цей шлях і це має повторюватися ще неодноразово, щоб я міг сказати, що я фасилітатор, який досяг певного рівня. Тобто це все ще шлях.

Рішення стати фасилітатором

Я по своїй натурі трошки авантюрист. І дуже люблю починати щось нове. Я ніколи не боюся складнощів, труднощів. Завжди готовий до чогось нового і працювати над цим. Я сподіваюсь, що наступне коло проблемно-орієнтованого навчання (PBL) вже матиме двох фасилітаторів.

Чи буду я ще брати участь? Із задоволенням! Тому що мені цей проєкт сподобався. Перші результати, які ми отримали, показали, мої слабкі сторони. А я не звик свої слабкі сторони залишати слабкими. Я їх підсилю і до нового проєкту зайду вже з більшою підготовленістю. Тому що я вже багато чого зрозумів для себе, більше зрозумів структуру PBL. Чи буду я основним фасилітатором, чи допоміжним – немає різниці. Але я готовий далі брати в цьому участь. Тому що мені сам проєкт сподобався.

Підготовка фасилітаторів

Я проходив спеціальний курс підготовки до фасилітації, який роз’яснив деякі нюанси. Але для того, щоб підготувати такого спеціаліста, одного курсу замало. Він має спочатку бути, як помічник досвіченого фасилітатора. Отримати певні знання, здати якісь заліки, отримати короткострокові завдання для групи, провести якісь курси, тощо. І коли вже буде видно, що він готовий, що він вже вміє це робити, лише тоді він стане фасилітатором. Але, нажаль, у нас це тільки розвивається. Тому що це дуже складний процес, який вимагає багато зусиль й енергії всієї команди. Фасилітатор не може бути один. Всі відділи, які беруть в цьому участь, роблять просто титанічну роботу. Фасилітатор сам не впорається. І ми зараз на цьому шляху.

Відмінність фасилітатора і викладача

Потрібно розуміти, що фасилітатор не є фахівцем в усьому. Він є порадник. Він є тим, хто спрямовує. Фасилітатор має тримати зв’язки з усіма напрямками, які є у навчальному закладі. Для того, щоб він міг одразу перенаправити запитання, якщо потрібно, організувати якусь зустріч чи практичну частину по певному напрямку. Не обов’язково, щоб він знав абсолютно все. Але він має знати, як знайти відповідь, куди й до кого направити. І фасилітатор має бути готовим бути мега-комунікабельною людиною. З усіма спілкуватися, з усіма бути в хороших відносинах. І це найскладніше – знати, де й у кого що спитати. Це перший нюанс. А другий нюанс – припинити викладати.

Фідбек від слухачів

Слухачам також було доволі цікаво. На початку вони всі горіли, їм все було дуже добре. Вони «заразились» цим проєктом, готові були брати участь в будь-яких авантюрах. Все було чудово. Але, з часом, коли вони зрозуміли, що вчити їх не будуть, їм потрібно буде багато здобувати самостійно, власноруч, то з’явилися певні труднощі щодо цього. Особливо це стосувалося людей, які вже пройшли навчання раніше, або працювали в структурі раніше. Вони хотіли, щоб їм «розжовували». Їх дуже важко було спрямовувати, що не ми «розжовуємо», а ви маєте самі гризти цей граніт науки, а я вам допоможу. Ти їх направляєш і в якийсь момент вони починають все розуміти. І тоді ти сприймаєш це, як перемогу: вау, класно! Ще раз кажу, PBL – це момент перелаштування свого мозку з того, що тобі, як маленькій дитині розжували, поклали в рот і ти тільки ковтнув. До того моменту, що тоді дали шматок м’яса і ти починаєш його гризти своїми зубами. Слухачі мають навчитися самі вгризатися в цю науку. А ти маєш побачити, хто з них готовий, а хто не готовий. Постійно потрібно дивитися, хто працює, хто не працює. І так їх «тасувати» всередині групи, щоб для них не було комфортного місця. Тому що людина по своїй натурі дуже лінива. І щойно давати послаблення – вона знайде нішу, де можна трошечки перечекати і не працювати. Тому потрібно дивитися, хто не працює, висмикнути його з зони комфорту і пересмикнути туди, де він буде працювати. І ось ці такі перестановки, перетасовки – за цим фасилітатор також має постійно стежити. Щоб кожен знаходився в тонусі. Тож психологія – це доволі стильна сторона фасилітатора.

Досвід Академії патрульної поліції

Академія є в певному плані флагманом, який не боїться проводити постійні вдосконалення й експерименти в навчанні. Коли ми покажемо свій результат, коли буде видно, що це реально працює, тоді інші заклади отримають певний карт-бланш для того, щоб вводити її. Я не вважаю, що хтось так само сміливо візьметься за впровадження проблемно-орієнтованого навчання в своїх закладах, ще крім нас. Я думаю, що всі зараз дивляться на нас. Наголосити потрібно на тому, що процес, який зараз іде у нас в Академії, він не сталий. І, навіть якщо ми випустимо десяту чи навіть соту групи PBL – це не означатиме, що ми повністю освоїли PBL і виховали фасилітатора. Але розвиток й надалі буде йти. Тому що фасилітатор – це постійне вдосконалення. Постійний процес. Постійна робота.