Ці світлини зроблені у довоєнний період у невеличкому місті на Сході країни – Старобільську. Сьогодні вони об’єднані у фотопроєкт, що демонструється у стінах Академії, як згадка його авторів про ті тихі роки. Таких краєвидів Старобільщини зараз не побачити, адже місто навесні 2022 року опинилося в окупації. Під контролем російської армії залишається і нині, тож свого часу авторам Денису Черв’яку, Олександру Букреєву і Денису Каркачову довелося виїжджати в більш безпечні місця.

«Світлини, що увійшли в проєкт, я робив з любов’ю до Старобільська та його жителів, – розповів Денис Черв’як під час зустрічі із слухачами Академії патрульної поліції. – Було бажання закарбувати живі моменти у пам’яті. Відчував, що це важливо. Після окупації міста цінність цих світлин змінила моє уявлення про фотографію. Я зрозумів, що все, що створював, було не дарма, адже це – частина історії».

На фото – затишні вулички, залиті сонцем; щасливі личка дітей, що насолоджуються літом і канікулами; осінні й зимові пейзажі з крейдяними горами та річкою Айдар; тепле світло, що ллється з вікон будинків у темряву ночі – таке місто та його околиці нині існують лише в пам’яті людей, які залишили свій дім, рятуючись від рашистської окупації.

«Що можна відчувати, коли твоєю вулицею, повз дім, у якому ти виріс, їдуть ворожі танки? Коли люди голими руками намагаються зупинити їх, а у відповідь отримують автоматні черги? Коли в один момент звичне життя руйнується і ти не віриш, що це відбувається насправді. Намагаєшся спланувати свої подальші дії, але яке там планування? Живеш "у моменті" з відчуттям страху за рідних і близьких», – поділилися пережитим автори фотографій.

У 2014 році Старобільськ прийняв десятки тисяч переселенців з окупованої частини Луганщини. Сюди переїхали Луганський національний університет імені Тараса Шевченка та Луганська обласна наукова бібліотека. Старобільщина стала базою формування добровольчого батальйону «Айдар».

Фотограф та співавтор проєкту Олександр Букреєв згадує: «Після окупації Луганська Старобільськ став моїм другим домом. Як і кожне місто, Старобільськ має свій характер – непостійний, сильний і сповнений суперечностей. Він часом будується ландшафтом та людьми, що його населяють. Старобільськ - старе місто, що завжди приваблювало торгівців і шукачів пригод: саме вони відповідальні за еклектизм міського простору. Ці фотографії – "портрети" міста, моя йому вдячність. На жаль, на виставці експонується лише маленька частина – ті, які випадково вдалося знайти в телефоні та на "хмарах". Увесь архів лишився в окупації. Удруге. Але ж повернемося».

Віримо і ми, що в майбутньому побачимо світлини цих авторів знову. Але вже звільненого, українського Старобільська.