Осягнути жахіття кривавих злочинів комуністичного режиму через історію найбільшого поховання жертв сталінських репресій: здобувачі освіти Академії патрульної поліції заслухали лекцію «Биківня – територія пам’яті». Провів її учений секретар Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Валерій Філімоніхін. Відтак, слухачі більше дізналися про часи сталінського терору в Україні та тодішню атмосферу страху і доносів; почули про судові процеси проти так званих «ворогів народу», винесення смертних вироків і здійснення масових розстрілів.
Упродовж 1937-1941 років до Биківнянського лісу вантажівками привозились тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання. Імена страчених приховувалися від громадськості. Лише зі здобуттям Україною незалежності у Биківнянському лісі з’явився музей.
Кількість жертв «великого терору», який охопив усі соціальні прошарки населення України, обраховується сотнями тисяч осіб. Нині ми знаємо імена далеко не всіх похованих, оскільки частина документів була знищена. На думку істориків, таких у Биківні від 20 до 100 тис. митців, священиків, управлінців та службовців, селян і робітників, представників національних меншин. Тут знайшли свій останній спочинок художники Михайло Бойчук і Василь Седляр, поети Михайль Семенко і Майк Йогансен, директор Київського театру ім. І. Франка Кирило Гетьман, митрополит УАПЦ Василь Липківський, батько Степана Бандери – це капелан Андрій Бандера та багато інших представників українського відродження 20-30-х рр. ХХ ст.
Ілюструючи свою розповідь світлинами унікальних архівних документів, Валерій Філімоніхін розповів про Катинський злочин радянської влади, про місця розстрілів на мапі Києва. Цікавою була розповідь лектора і про шлях до відкриття правди членами Київського клубу творчої молоді Лесем Танюком, Аллою Горською та Василем Симоненком.
Дякуємо Валерію Філімоніхіну за книги й цікаву лекцію, заступнику директора з наукової роботи Національного історико-меморіального зповідника «Биківнянські могили» Тетяні Шептицькій за організацію цієї зустрічі, важливої для розуміння сутності сучасної росії, спадкоємиці радянської системи, і усвідомлення важливості тих людських цінностей, за які ми боремося нині.
